Вчитель предмету "Захист Вітчизни": 2015

воскресенье, 13 декабря 2015 г.

Ось,як треба вітати військовослужбовців Збройних Сил України!!!

Військово-спортивне свято учнів 10-11 класів ЗШ№8 2014-2015н.р. Вчитель предмету "Захист Вітчизни" Рябчук Ігор Дмитрович

Фото уроків "Захист Вітчизни"

Використання інтерактивної дошки на уроках "Захист Вітчизни"

Фото уроків "Захист Вітчизни"

Рапорт перед початком кожного уроку.

Урок починається з гімну України.

ТЕМА:Ручні гранати, поводження з ними догляд і зберігання.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8

Світловодської міської ради Кіровоградської області

План-конспект

уроку захист Вітчизни.

Дата_______Клас 11 №уроку

ТЕМА:Ручні гранати, поводження з ними догляд і зберігання.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомити учнів з ручними гранатами, поводження з ними догляд та зберігання, дати основні поняття і визначення. Розвивати увагу, сконцентрованість. Виховувати взаємодопомогу, дружність та патріотизм.
ЧАС: 45 хв.
Місце: 12 ауд.
ХІД ЗАНЯТТЯ:
І. ВСТУП./5 хв./:
- Перевірити наявність учнів.
- Провести коротке опитування за матеріалами минулої теми.
- Оголосити тему уроку.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА:/35 хв./
ІІІ ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:/5 хв./
- Підвести підсумки уроку.
- Дати відповіді на запитання учнів.
- Дати завдання на самостійну підготовку. Стор.145 – 156 та на дист.навч.
КОНСПЕКТ ЗАНАТТЯ:

1.ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ РУЧНИХ ОСКОЛОЧНИХ ГРАНАТ.

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених пунктах, лісі, горах).

Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні.

Наступальні гранати: РГ-42,РГД-5, РГН.

Оборонні гранати: Ф-1, РГО.

2.ЗАГАЛЬНА БУДОВА І ПРИНЦИПИ ДІЇ РУЧНИХ ОСКОЛКОВИХ ГРАНАТ.

а) будова ручної осколкової гранати РГД-5 (радіус ураження до 25 м.)

Ручна осколкова наступальна граната РГД-5 (див. мал.) складається з таких частин: Будова:1 - корпус; 2 - запал; 3 - розривний заряд;4 - ковпак; 5 - вкладиш ковпака; 6 - трубка запалу;7 - манжета; 8 - піддон; 9 - вкладиш піддона

яка герметизує розривний заряд у корпусі. Щоб запобігти забрудненню трубки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку вгвинчується запал. Нижня частина корпусу складається із зовнішньої оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона. Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

б).будова ручної осколкової гранати Ф-1

Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 (див.мал. ) призначена для ураження живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, БМП, бронетранспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками, по яких він звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний

отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластмасова пробка.

УЗРГМ — уніфікований запал ручної гранати модернізований — призначається для вибуху розривного заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсуля-запалювача. Він складається з трубки ударного механізму,з'єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і

запобіжної чеки з кільцем.

а - загальний вигляд; б - будова:

1 — корпус: 2 — розривний заряд: 3 — запал

б - в розрізі: 1 - трубка ударного механізму; 2 - з'єднувальна втулка; 3 - напрямна шайба;

4 - бойова пружина; 5 - ударник; 6 - шайба ударника;7 - спусковий важіль; 8 - запобіжна чека; 9 - втулка

уповільнювача; 10 - уповільнювач; 11 - капсуль-запалювач; 12 - капсуль-детонатор

транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластмасова пробка.

запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного і заряду гранати. Він складається із втулки-уповільнювача,

капсуля-запалювача, уповільнювача і капсуля детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти роботу ударного механізму ка-

тегорично забороняється.

в).будова ручної осколкової гранати РГН

Ручна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН (мал.

95) складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється

стакан для ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки.

Радіус розльоту осколків до 25 м.

г).будова ручної осколкової гранати РГО

Ручна граната оборонна РГО призначена для ураження живої сили противника переважно в оборонному бою.

Граната РГО (мал. 96) складається з таких частин; корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-

дистанційного запалу. Корпус складається з двох частин — верхньої і нижньої. Верхня частина складається із

зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан

для запалу. Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд за-

повнює корпус і служить для його розриву на осколки, які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні

гранати у стакан вгвинчується пластмасова пробка.

Загальний вигляд та будова ручної гранати РГН:

1 - нижня напівсфера; 2 - верхня напівсфера; З - стакан; 4 - пробка; 5 - манжета; 6 - вибухова суміш

Загальний вигляд та будова ручної гранати РГО: 1 - нижня внутрішня напівсфера; 2 - нижня зовнішня

напівсфера; 3 - вибухова суміш; 4 - верхня зовнішня напівсфера; 5 - стакан; 6 - пробка; 7 — манжета; 8 – верхня внутрішня напівсфера

Будова ударно-дистанційного запалу:

1 - капсуль-детонатор 7К1; 2 - стакан; 3, 10, 22, 26 - втулка;

4, 25 - капсуль-запалювач КВ-Н-1; 5 - двигун (движок);

6, 9, 17 - пружина; 7 - ковпачок пружини; 8, 15 - жало;

11 - гільза; 12 - корпус; 13 - вантаж; 14 - важіль; 16 - ударник; 18 - кільце; 19 - планка; 20 - капсуль-детонатор Б-37;

21 - стопори; 23 - піротехнічна суміш; 24 - заглушка; 27 - піротехнічна уповільнювальна суміш

е)ударно-дистанційний запал

При звільненні важеля (14) під дією пружини (17) ударник вдаряє жалом (15) в капсуль-запалювач КВ-Н-1 (25),

який викликає запалювання піротехнічних сумішей (23) і піротехнічної уповільнювальної суміші (27). Піротехнічні суміші швидко згоряють, і стопори (21) під дією пружин переміщаються в бік заглушки (24), вивільняючи движок (5). Движок пересувається пружиною і подає капсуль-запалювач КВ-Н-1 (4) під жало інерційного пристрою (8). При падінні на землю (при зустрічі з перепоною) вантаж (13) долає опір пружини (19), і жало (8) викликає спрацювання капсуля-запалювача КВ-Н-1 (4), при цьому спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 (20) і відбувається вибух.

У випадку відсутності перепон після вигоряння піротехнічних уповільнювальних сумішей (27) через 3,2—4,2 с спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 (20), а потім капсуль-детонатор 7К1 (1).

Порядок огляду і підготовки гранат до метання.

Гранати переносять у гранатних сумках . Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм'ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що

мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти и висушити під наглядом командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки; торкатися гранати, що не розірвалася _після метання.

Метання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положення) і самого метання. На навчальних заняттях а бойовими гранатами одягають металеву каску.

Гранату заряджають за командою «Підготувати гранати», а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ковпачок або

вигвинтити пробку з трубки корпусу . Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати із гнізда сумки і розгорнути запал. Вставити запал у центральну трубку і загвинтити його. Граната готова до метання.

План-коспект уроку склав: І.Д.Рябчук

«Солдат в бою».

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8

Світловодської міської ради Кіровоградської області

Конспект уроку з Захисту Вітчизни

Дата_________Урок №______ Клас 11

Тактична підготовка.

Тема: «Солдат в бою».

Мета уроку: ознайомити учнів з основами загальновійськового бою,

навчити діяти солдата в бою; формувати й удосконалювати

уміння виконувати стройові прийоми без зброї.

Місце проведення: 12 ауд, стройовий плац, смуга перешкод.

Час: 45хв.

Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники, підручник «Захист

Вітчизни», Стройовий статут ЗС

України.

1. Основи загальновійськового бою.

Бій, як основна форма тактичних дій військ – це організовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії військ з метою знищення противника або відбиття його ударів в обмеженому районі.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

Основними рисами сучасного загальновійськового бою є:

· рішучість;

· напруженість і швидкоплинність;

· динамічність;

· швидкий перехід від одних дій до інших;

· одночасні потужні вогневі дії на велику глибину.

Види загальновійськового бою.

Основними видами загальновійськового бою є: оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об’єктами) місцевості.

Види вогню і маневрів у бою.

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести вогонь з особистої зброї, як самостійно, так і в складі підрозділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень.

Вогонь розрізняють:

- за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, придушення, виснаження та ін.);

- за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, артилерії, мінометів та ін.);

за способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та ін.);

- за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, залповий та ін.);

- за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь);

- за способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту та ін.);

- за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та ін.) .

Вогонь буде ефективний, якщо його поєднувати з маневром. Олександр

Суворов казав, що кожний солдат повинен знати свій маневр. Ця вимога для сучасного бою стала ще актуальнішою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найуразливішому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Відхід – маневр, який застосовується з метою виведення своїх підрозділів з-під удару противника і зайняття вигідної позиції. Проводиться тільки з дозволу старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для, ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Сучасний загальновійськовий бій докорінно відрізняється від боїв Другої світової війни. Широке впровадження ядерної та високоточної, вдосконаленої звичайної зброї, використання у військовій справі останніх досягнень науки і техніки змінили зміст бою. Це вже не тільки зіткнення мотострільців, танків та авіації, а й потужні вогневі удари по противнику, застосування найновіших засобів знищення, висока маневреність, просторовий розмах. Проте у сучасному загальновійськовому бою вирішальна роль, як і раніше, належить воїнові, бо саме йому доводиться бути за пультом пускових установок і важелів бойових машин, десантуватися з неба і з моря, брати штурмом укріплення і зрештою здобувати перемогу у бою.

2. Особиста зброя та екіпіровка солдата

Для успішного ведення бою солдат озброюється та екіпірується.

Особистою зброєю солдата є:

· або автомат (АКМ);

· або ручний кулемет (РКК);

· або ручний протитанковий гранатомет (РПГ);

· або снайперська гвинтівка (СГ).

Крім того, у солдата повинні бути необхідна кількість боєприпасів,

ручні осколкові гранати, а також можуть бути протитанкові гранати.

До носильної екіпіровки входять:

Ø польове спорядження,

Ø стальний шолом,

Ø протигаз,

Ø піхотна лопатка,

Ø фляга з водою,

Ø плащ-накидка,

Ø комплект польового обмундирування.

Крім того, у солдата обов’язково має бути речовий мішок з такими

речами:

- казанок,

- кухоль,

- ложка,

- сухий пайок,

- індивідуальна аптечка,

- засоби знезараження води,

- предмети особистої гігієни.

Солдат зобов’язаний тримати особисту зброю та екіпіровку в

справному стані, постійно стежити за витрачанням боєприпасів, вчасно доповідати про те, що половину боєприпасів витрачено.

3. Обов’язки солдата в бою

У загальновійськовому бою важливою є роль сержантів і солдат. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконально знати та утримувати в постійній бойовій готовності зброю і бойову техніку, майстерно володіти ними та вміло застосовувати в бою.

Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути готовий замінити товариша, який вибув зі строю, тому знання суміжної військової спеціальності є обов’язковим.

Кожний сержант і солдат зобов’язаний:

- знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання;

- знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їхні найуразливіші місця;

- знати озброєння і техніку свого підрозділу;

- знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень;

- уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;

- у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про це командирові;

- стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в наступі;

- знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами;

- вміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

- виявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, надавати допомогу товаришеві;

- бути фізично міцним та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою;

- уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його пролітаючих цілях зі стрілецької зброї;

- захищати командира в бою; у випадках його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом;

- знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;

- без дозволу командира не залишати свого місця в бою; при поранені або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само – і взаємодопомоги, і лише отримавши наказ відправитися на медичний пункт, солдат може піти з поля бою, взявши із собою особисту зброю; при неможливості самостійно пересуватися слід відповзти зі зброєю в укриття і чекати санітарів;

- уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням БМП (БТР), танка пальним, вчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні БМП (БТР), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.

У сучасному бою солдат повинен уміти непомітно і швидко пересуватися будь-якою місцевістю під вогнем противника і водночас безперервно спостерігати за ним, вести прицільний вогонь із своєї зброї, вибирати позиції, які б надавали йому перевагу над противником і швидко їх обладнувати, знищувати усіма способами танки і броньовані машини противника.

4. Пересування на полі бою.

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника, солдат перебуваючи у пішому строю, може пересуватися: кроком (бігом), перебіганням, переповзанням.

1) Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби – у середньому 130 – 140 кроків за 1хв., довжина кроку – 80 – 90см. Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. Темп бігу – 150 – 160 кроків за 1хв., довжина кроку – 70 – 90см.

2) Перебігання.

Перебігання застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20 – 40 кроків. Чим відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання.

3) Переповзання

Переповзання застосовується для непомітного наближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу і перебувають під спостереженням або обстрілом противника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:

Ø по-пластунському;

Ø напівкарачки;

Ø на боці.

5. Вогнева позиція в обороні.

Важливе значення для здобуття перемоги має і те , наскільки правильно солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за противником.

На місцевості солдат відшукує природне укриття (канава, вирва, колода тощо), потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Перш ніж розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх противник може використати для непомітного наближення.

Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат починає рити окоп для стрільби лежачи. Зброю кладе справа від себе на відстані простягненої руки стволом у напрямі противника. Повернувшись на лівий бік, виймає піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома руками, ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед, потім у бік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін.

Під час роботи голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести спостереження за противником.

Викопавши передню частину на глибину 20см., солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу – 60см., довжина –170см.

Надалі окоп удосконалюється: його поглиблюють і роблять придатним для стрільби з коліна і стоячи. Глибина готового окопу: для стрільби лежачи – до 30 см., для стрільби стоячи – до 110см. Висота бруствера – 30 – 60см.

6. Дії солдата в обороні.

В обороні кожний солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, вигідні умови місцевості і постійно взаємодіючи із сусідами, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно боротися з його наступаючими танками та іншими бронемашинами.

Після наказу про оборону солдат займає зазначену позицію, швидко обладнує її в інженерному відношенні, замасковує підручними засобами, при цьому перебуває у постійній готовності до відбиття атаки наземного і повітряного противника. У встановлений час доповідає командирові відділення про готовність до ведення оборонного бою.

Головне завдання кожного солдата – не допустити противника на свої позиції. Якщо вже він підійде до траншеї, то солдат знищує його в упор, гранатами чи в рукопашному бою. Одне з найважливіших завдань солдата – це відсікання піхоти противника від танків.

7. Дії солдата в наступі

Перед наступом солдат повинен:

· чітко зрозуміти своє завдання і завдання свого відділення та взводу, цілі наступу і порядок відкриття вогню;

· знати номер (розпізнавальний знак) танка , з яким буде діяти відділення, порядок взаємодії з ним та іншими бойовими засобами;

· при атаці в пішому порядку – місце і порядок спішування, місце в цепу відділення;

· запам’ятати встановленні командиром сигнали;

· перевірити справність зброї і підготувати її до бою, перевірити наявність боєприпасів і при необхідності поповнити їх;

· перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту;

· підігнати спорядження.

Атака повинна бути стрімкою: у цьому запорука успіху. Солдат, який рухається поволі, – зручна мішень для противника.

Знання солдата свого завдання, вміння діяти в ході просування до переднього краю противника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднувати вогонь з рухом уперед, безстрашно вступати в рукопашний бій – запорука перемоги в наступальному бою.

ІІІ. Заключна частина (5хв.)

1. Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставлених завдань.

2. Аргументоване оцінювання відповідей учнів, їхньої активності і дисциплінованості під час уроку.

План-коспект уроку склав: І.Д.Рябчук

Вчитель предмету "Захист Вітчизни"

воскресенье, 13 декабря 2015 г.

Ось,як треба вітати військовослужбовців Збройних Сил України!!!

Військово-спортивне свято учнів 10-11 класів ЗШ№8 2014-2015н.р. Вчитель предмету "Захист Вітчизни" Рябчук Ігор Дмитрович

Військово-спортивне свято учнів 10-11 класів ЗШ№8 2014-2015н.р. Вчитель предмету "Захист Вітчизни" Рябчук Ігор Дмитрович

Стройова підготовка

Стройова підготовка

медична підготовка

Фото уроків "Захист Вітчизни"

Фото уроків "Захист Вітчизни"

ТЕМА:Ручні гранати, поводження з ними догляд і зберігання.

«Солдат в бою».

воскресенье, 13 декабря 2015 г.

воскресенье, 13 декабря 2015 г.