Підручник з Захисту Вітчизни. 10 клас. Гнатюк - Нова програма

§ 10. СТРОЇ ВІДДІЛЕННЯ

◄ ШИКУВАННЯ ВІДДІЛЕННЯ В РОЗГОРНУТИЙ І ПОХІДНИЙ СТРОЇ ►

Розгорнутий стрій відділення може бути одношеренговий (шеренга) або двошеренговий.

Шикування відділення в одношеренговий (двошеренговий) стрій проводиться за командою «Відділення, в одну шеренгу (у дві шеренги) - СТАВАЙ».

Прийнявши стройове положення і подавши команду, командир відділення стає обличчям у бік фронту шикування, а відділення згідно зі штатом шикується, як зображено на малюнку.

Розгорнутий одношеренговий стрій (вид зверху)

На початку шикування командир відділення виходить зі строю і стежить за шикуванням відділення. Відділення (екіпаж, обслуга) у кількості чотирьох осіб і менше завжди шикується в одну шеренгу.

У разі потреби вирівняти відділення на місці подається команда «РІВНЯЙСЬ» або «Ліворуч - РІВНЯЙСЬ».

Після закінчення рівняння подається команда «СТРУНКО».

Похідний стрій відділення може бути в колону по одному або в колону по два.

Шикування відділення в колону по одному (по два) на місці проводиться за командою: «Відділення - в колону по одному (по два) - СТАВАЙ».

Прийнявши стройове положення і подавши команду, командир відділення стає обличчям у бік руху, а відділення згідно зі штатом шикується, як зображено на малюнку.

Відділення (екіпаж, обслуга) у складі чотирьох осіб і менше завжди шикується в колону по одному.

Похідний стрій у колону по два (вид зверху)

◄ РОЗМИКАННЯ І ЗМИКАННЯ ВІДДІЛЕННЯ ►

Для розмикання відділення на місці подається команда «Відділення - праворуч (ліворуч, від середини) розім-КНИСЬ» або «Відділення - праворуч (ліворуч, від середини) на стільки-то кроків розім-КНИСЬ (бігом, розім-КНИСЬ)». За виконавчою командою всі військовослужбовці, за винятком того, від якого здійснюється розмикання, повертаються у вказаний бік, одночасно з приставлениям ноги повертають голову в бік фронту строю і рухаються прискореним півкроком (бігом), дивлячись через плече на того, хто йде позаду, і не відриваючись від нього. Після зупинки того, хто йде позаду, кожен робить ще стільки кроків, скільки їх визначено командою, та повертається ліворуч (праворуч).

Розмикання відділення від середини

Якщо інтервал не було визначено, розмикання проводиться на один крок.

Під час розмикання від середини за командою вказується середній.

Військовослужбовець, названий середнім, почувши своє прізвище, відповідає: «Я», - витягує вперед ліву руку і опускає її. Під час рівняння відділення зберігається інтервал, визначений для розмикання.

Для змикання відділення на місці подається команда «Відділення, праворуч (ліворуч, до середини) зім-КНИСЬ (бігом, зім-КНИСЬ)». За виконавчою командою всі військовослужбовці, за винятком того, до кого призначене змикання, повертаються в бік змикання, після чого прискореним півкроком (бігом) підходять на визначений для зімкненого строю інтервал і з підходом самостійно зупиняються та повертаються ліворуч (праворуч).

◄ ПЕРЕШИКУВАННЯ ВІДДІЛЕННЯ З ОДНІЄЇ ШЕРЕНГИ У ДВІ І НАВПАКИ ►

Для перешикування відділення з однієї шеренги у дві попередньо здійснюється розподіл на перший та другий за командою «Відділення - на перший та другий - РОЗПОДІЛИСЬ». Розподіл починається з правого флангу: кожний військовослужбовець, швидко повертаючи голову до військовослужбовця, який стоїть ліворуч від нього, називає свій номер і відразу повертає голову прямо; лівофланговий голову не повертає.

Перешикування відділення на місці з однієї шеренги у дві здійснюється за командою «Відділення - у дві шеренги - ШИКУЙСЬ».

За виконавчою командою другі номери роблять лівою ногою крок назад, не приставляючи правої ноги, крок праворуч, щоб стати позаду перших номерів, і приставляють ліву ногу.

Для перешикування відділення на місці із зімкненого двошеренгового строю в одношеренговий стрій відділення попередньо розмикається на один крок, після чого подається команда «Відділення - в одну шеренгу - ШИКУЙСЬ». За виконавчою командою другі номери виходять на лінію перших, роблять лівою ногою крок ліворуч, не приставляючи правої ноги, крок уперед і приставляють ліву ногу.

Перешикування відділення з однієї шеренги у дві

◄ РУХ ВІДДІЛЕННЯ СТРОЙОВИМ І ПОХІДНИМ КРОКОМ ►

Для руху відділення похідним (стройовим) кроком подається команда: «Кроком (стройовим кроком) - РУШ». У разі потреби в команді визначається напрямок руху та бік рівняння, наприклад: «На такий-то предмет рівняння праворуч (ліворуч), кроком (стройовим кроком) - РУШ».

За командою «РУШ» усі військовослужбовці одночасно починають рух з лівої ноги, додержуючись рівняння й зберігаючи інтервали та дистанції.

Якщо бік рівняння не визначено, то рівняння здійснюється в бік правого флангу поглядом без повернення голови.

Коли не потрібно йти в ногу, подається команда «ІТИ НЕ В НОГУ», а для руху в ногу - «ІТИ В НОГУ» (рух в ногу здійснюється за напрямним або під лічбу командира).

Для зміни напрямку руху колони подаються команди:

• «Відділення - правим (лівим) плечем уперед - РУШ» - напрямний (напрямні) заходить (заходять) ліворуч (праворуч) до команди «ПРЯМО», інші йдуть за ним (ними);

• «Відділення - за мною - РУШ» - відділення йде за командиром;

• «Відділення - кругом - РУШ» - відділення одночасно повертається кругом.

Для того щоб зупинити відділення, подається команда «Відділення - СТІЙ».

Практичні завдання

Потренуйтеся з однокласниками (однокласницями): у шикуванні в розгорнутий і похідний строї; у розмиканні і змиканні строю; у перешикуванні з однієї шеренги у дві й навпаки; у русі стройовим і похідним кроком.

 

Техніка пересувань

Що може бути крутіше, ніж «літати» по корту і встигати за всіма воланами?

Про важливість пересувань довго розповідати не доведеться. Кожен спортсмен розуміє, що чим ефективніше, зручніше і швидше він підходитиме до волана, тим більше шансів перемогти.

Від уміння правильно пересуватись по корту залежить вся гра бадмінтоніста: його швидкість відповіді, траєкторія, яку він зможе задати і багато іншого.

У цьому уроці ти дізнаєшся про техніку пересувань, відзначиш для себе, які способи підходу до волана найрезультативніші, і чи правильна у тебе техніка пересувань.

Вперед, Урок №6 чекає на тебе!

 

Правила пересувань

Задня зона

Середня зона

Передня зона

Парні пересування

Бадмінтоніст повинен впевнено встигати за будь-яким воланом на корті: зустріти його якомога раніше, обробити та направити якнайскладніше для суперника. Ігровий корт досить великий, і волан може полетіти у будь-якому напрямку. Щоб тобі було складніше відбити волан, суперник намагатиметься грати подалі від тебе, і ти робитимеш також! Ви будете прагнути попасти в угли корту або ближче до лінії. Найбільш ефективні місця для потрапляння назвемо точками. Їх лише 6, як показано на малюнку. Отже, тобі потрібно навчитися пересуватися з центру корту в точку і назад.

Професійні гравці постійно прагнуть вирішити завдання, щоб витрачати на корті менше сил.  Сформувалися найефективніші пересування – кроки, стрибки, випади тощо.  Вони використовуються залежно від ситуації, в яку потрапив гравець.  Такі дії називають правильними пересуваннями.

Варто зазначити, що рік у рік гра прискорюється, і навіть якщо ти подивишся матчі всього 10-річної давності, то помітиш, наскільки змінився стиль гри.  У тому числі кроки, стійки, положення корпусу.  Тому, основне твоє завдання - знайти для себе найкращий спосіб пересуватися кортом і постійно вдосконалювати його з роками.

Але є певні закони гри, яких дотримуються абсолютно усі спортсмени.  Якщо їх порушувати, то як би ти не намагався, витрачатимеш більше сил і не отримаєш потрібної швидкості руху на корті.  Ось про ці закони ми зараз і поговоримо.

1. Як ти вже зрозумів з уроку про удари, волан треба зустрічати якомога раніше.  Отже, прагнути виходити до волана максимально швидко і витрачати на це мінімум сил.  Для цього твої кроки мають бути чітко розподілені, без зайвих підстрибувань, підступів тощо.  І не лякайся, якщо все одразу не вийде.  Над цими моментами справжні професіонали працюють все життя:) 

2. До волана потрібно підходити так, щоб тобі було зручно зробити удар.  Якщо ти в момент удару перебуваєш у дивній позі, акуратно волан від тебе не полетить.

3. Після кожного удару завдання гравця - якнайшвидше повернутися до ігрового центру. Це найвигідніша позиція, в якій всі 6 ігрових точок знаходяться на одній відстані від тебе. Де б не грав противник, тобі буде однаково зручно відбивати воланчик. Де знаходиться ігровий центр? На центральній лінії корту, приблизно у метрі від лінії подачі. (Дивіться малюнок, у центрі - гравець у білому кольорі). Майстри високого рівня не завжди повертаються сюди. Вони прагнуть передбачити дії суперника і бути трохи ближче до найшвидшої відповіді. Наприклад, якщо ти зробив високо-далекий по лінії, перш за все, будь готовий тримати смеш по лінії, у другу чергу - смеш по діагоналі. Отже, повернись до центру, але рухайся трохи ближче до лінії, по якій ти ударив.

4. «Стиснуті» рухи не дозволять тобі контролювати кроки і різко вийти до потрібної точки. Ноги повинні рухатися розкуто, пластично і дуже швидко. Ззовні здається, що професійні гравці ходять по корту, встигаючи за всіма воланами. Це насправді не так. Вони провели багато годин у залі. Їх рухи настільки відпрацьовані та розкуті, що насправді в них немає нічого зайвого.

5. Ми рекомендуємо якомога швидше пересуватися з центру котра до волану. Але назад ти вже можеш трохи сповільнити рух, оцінюючи ситуацію та дії суперника. Але не забувай, що після удару в точці ти не можеш залишатися ні секунди! Повернись негайно. Зверни багато уваги на стартову швидкість до волана!

РОБОТА НІГ У ЦЕНТРІ

6. Щоб витратити менше енергії, використовуй вибухові можливості стопи під час рухів. Постійно переконуйся, що відштовхування відбувається стопою. Тоді ти зможеш рухатися якомога далі завдяки одному кроку.

7. Якщо ти не встиг повернутися до центру, а суперник вже робить удар, не завершуй своє повернення. Він побачить твій напрямок руху і зіграє в іншу сторону. Змінити напрямок руху набагато складніше, ніж швидко бігти трохи далі до волана. Негайно почніть бігти в ту сторону, куди відповів суперник, з місця, де ти опинився під час його удару. Візьми собі за правило: під час удару гравця, навпаки, покажи йому, що ти готовий бігти в будь-якому напрямку. І зроби це!

8. Існує таке поняття, як центр тяжіння. Це точка, яка приблизно знаходиться в області твого тазу. Вона дуже підступна! Якщо твій центр тяжіння знаходиться приблизно в районі тазу, все буде добре, і ти сможеш зробити все задумане. Але якщо раптом точка твого центру тяжіння зміститься у сторону від опори, ти втратиш рівновагу і можеш впасти ...

 

 

Для кожного гравця бадмінтоніста дуже важливо відчути свій центр тяжіння, навчитися контролювати своє положення, керувати ним. В ідеалі, точка твого центру тяжіння має знаходитися на однаковій відстані між опорними точками (ногами). Це найзручніша позиція для початку руху в будь-якому напрямку корту. 

9. Також важливо контролювати, щоб центр тяжіння завжди знаходився на одній висоті від підлоги. Не стрибай під час бігу, плавно рухайся. Потім ти зможеш робити ту саму роботу, але рухатися далі. Для цього ноги потрібні бути разядженими і зігнутими, так тобі буде легше контролювати висоту центру тяжіння. Є ще одна перевага в низькій позиції - ти можеш обробляти більше ударів зверху. Але для низької стійки тобі потрібні міцні і накачані ноги, тому не нехтуй присіданнями і стрибками під час фізичної підготовки. Виключення складають атакуючі удари, які здійснюються у стрибку. Тут тобі потрібно якомога вище виштовхутися к волану, оскільки є шанс завершити розіграш перемогою.

Важливим елементом у рухах є ігрові позиції.

Позиція на прийомі подачі - ти стоїш в центрі половини корту і готуєшся прийняти подачу суперника. Завдання - якомога швидше стартувати к волану та відповісти. Ти будеш рухатися вперед або назад, тому ліва нога повинна вийти вперед (для правші). Зігни коліна, перевір центр тяжіння. Вага повинна розподілятися рівномірно по обох ногах. Рука з ракеткою спрямована вперед і вгору, лікті відриваються від тіла.

Основна позиція використовується, коли гравець повернувся до центру після удару. Завдання тут - бути готовим стартувати в будь-якому напрямку корту. Ноги під час основної стійки повинні стояти на ширині плечей і бути зігнутими. Права нога спрямована трохи вперед. У такому положенні тобі буде зручно стояти. Ракетка перед тобою, лікоть піднят.

Корт умовно розподілений на 3 зони: задня, середня та передня. Далі ми детально поговоримо про особливості рухів у кожній із зон.

 

Підручник з Захисту Вітчизни. 10 клас. Хараху - Нова програма

РОЗДІЛ IV

СТРОЙОВА ПІДГОТОВКА

Тема 1. СТРОЙОВІ ПРИЙОМИ І РУХ БЕЗ ЗБРОЇ

Стройова підготовка є важливим чинником у сучасному бойовому навчанні, адже загартовує волю військовиків, сприяє дотриманню порядку й дисципліни, вдосконалює вміння володіти своїм тілом, розвиває увагу, спостережливість, колективізм і виконавчість.

Стройовий статут Збройних Сил України визначає:

• стройові прийоми і рухи без зброї та зі зброєю;

• строї підрозділів та військових частин у пішому порядку й на машинах; порядок виконання військового вітання;

• проведення стройового огляду;

• місце Бойового Прапора військової частини у строю, порядок його внесення і винесення;

• обов'язки військовослужбовців перед шикуванням і в строю та вимоги до їхнього стройового навчання.

Статут є обов'язковим для всіх військових частин, управлінь, штабів, організацій, установ і військових навчальних закладів.

Строї та управління ними

Стрій - визначене Стройовим статутом Збройних Сил України розміщення військовослужбовців, підрозділів і частин для їхніх спільних дій у пішому порядку та/або на машинах.

Елементи строю

Шеренга (однолава) - стрій, у якому військовослужбовці розміщені один біля одного на одній лінії.

Лінія машин - стрій, у якому машини розміщені на одній лінії одна біля одної.

Фланг - правий (лівий) край строю. Під час поворотів строю назви флангів не змінюються.

Фронт - бік строю, до якого військовослужбовці повернені обличчям, а машини - лобовою частиною.

Тильний бік строю - бік, протилежний фронту.

Інтервал - відстань по фронту між військовослужбовцями (машинами), підрозділами та частинами.

Дистанція - відстань у глибину між військовослужбовцями (машинами), підрозділами та частинами.

Ширина строю - відстань між флангами.

Глибина строю - відстань від першої шеренги (військовослужбовця, який стоїть попереду) до останньої шеренги (військовослужбовця, який стоїть позаду), а під час дій на машинах-відстань від першої лінії машин (машини, що стоять попереду) до останньої лінії машин (машини, що стоять позаду).

Двошеренговий стрій (дволава) - стрій, у якому військовослужбовці однієї шеренги (однолави) розміщені за військовослужбовцями іншої шеренги (однолави) на відстані одного кроку (витягнутої руки, покладеної долонею на плече військовослужбовця, який стоїть попереду). Шеренги (однолави) поділяються на першу та другу. Після повороту строю назви шеренг (дволав) не змінюються.

Ряд - два військовослужбовці, які стоять у двошеренговому (дволаві) строю один за одним. Якщо за військовослужбовцем першої шеренги (однолави) не стоїть військовослужбовець другої шеренги (однолави), такий ряд називається неповним; останній ряд завжди має бути повним. Після повороту двошеренгового строю (дволави) кругом військовослужбовець неповного ряду самостійно стає у першу шеренгу (однолаву). Одношеренговий (однолава) і двошеренговий (дволава) строї можуть бути зімкнутими або розімкнутими. У зімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах (однолавах) розміщені по фронту один від одного з інтервалами на ширину долоні між ліктями. У розімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах (однолавах) розміщені по фронту один від одного з інтервалами на один крок або з інтервалами, які визначає командир.

Колона - стрій, у якому військовослужбовці або підрозділи (машини) розміщені один (одна) за одним (одною) на дистанціях, установлених цим Статутом або командиром. Колони можуть бути вишикувані по одному, по два, по три, по чотири та більше військовослужбовців. Колони застосовують для шикування військовослужбовців, підрозділів і частин у розгорнутий або похідний стрій.

Розгорнутий стрій - стрій, у якому військовослужбовці, підрозділи (машини) вишикувані на одній лінії по фронту в одношеренговому строю (однолаві) чи двошеренговому строю (дволаві) (в лінію машин) або в лінію колон з інтервалами, встановленими цим Статутом чи командиром. Розгорнутий стрій застосовують для проведення перевірок, розподілу, оглядів, парадів, а також у інших відповідних випадках.

Похідний стрій - стрій, у якому підрозділ вишикуваний у колону або підрозділи в колонах вишикувані один за одним на дистанціях, установлених цим Статутом чи командиром. Похідний стрій застосовують для пересування підрозділів, проходження урочистим маршем або з піснею та в інших відповідних випадках.

Напрямний - військовослужбовець (підрозділ, машина), який рухається на чолі строюу визначеному напрямку. За напрямним повинні переміщуватися решта військовослужбовців (підрозділів, машин).

Замикаючий - військовослужбовець (підрозділ, машина), який рухається останнім у колоні.

Лінійний - військовослужбовець, призначений для позначення лінії шикування підрозділів і частин, а також лінії проходження урочистим маршем.

Обов'язки військовослужбовців перед шикуванням і в строю

Командир зобов'язаний:

• визначити місце, час, порядок шикування, форму одягу та спорядження, а також озброєння і техніку; у разі потреби призначати спостерігача;

• перевіряти й знати у строю підлеглих свого підрозділу (підрозділів, частини), наявність озброєння, техніки, боєприпасів, засобів індивідуального захисту та шанцевого інструменту;

• перевіряти зовнішній вигляд підлеглих, а також спорядження і правильність його припасування;

• підтримувати дисципліну в строю і вимагати точного виконання підрозділами команд і сигналів, а військовослужбовцями - своїх обов'язків у строю;

• під час подання команд у пішому строю приймати стройове положення;

• проводити зовнішній огляд озброєння і техніки, якщо підрозділи шикуються з нею; перевіряти обладнання для перевезення особового складу та його справність, а також правильність кріплення матеріальної частини, яку перевозять; нагадувати особовому складові заходи безпеки; під час руху дотримуватися визначених дистанцій, швидкості та правил руху.

Військовослужбовець зобов'язаний:

• перевіряти справність своєї зброї, закріплених за ним озброєння й техніки, боєприпасів, засобів індивідуального захисту, шанцевого інструменту, обмундирування та спорядження;

• мати коротку охайну зачіску;

• акуратно заправляти обмундирування, правильно надягати та припасовувати спорядження, допомагати товаришеві усувати виявлені недоліки;

• знати своє місце в строю, ставати до строю швидко, без метушні; під час руху зберігати рівняння, інтервал і дистанцію; не виходити зі строю (машини) без дозволу;

• у строю без дозволу не розмовляти, дотримуватися цілковитої тиші; бути уважним до наказів (розпоряджень) і команд (сигналів) свого командира, виконувати їх швидко й точно, не заважаючи іншим;

• передавати накази (розпорядження), команди (сигнали) точно, гучно й чітко.

Попередня та виконавча команди

Команди поділяють на підготовчу та виконавчу, проте може застосовуватись лише виконавча команда.

Підготовчу команду подають чітко (виразно), гучно і протяжно, щоб військовослужбовці зрозуміли, яких дій вимагає від них командир. За підготовчою командою військовослужбовці, які перебувають у строю, приймають стройове положення, під час руху переходять на стройовий крок, а поза строєм повертаються в бік начальника й приймають стройове положення.

Виконавчу команду (далі вказану великими літерами) подають після паузи гучно, уривчасто й чітко. Таку команду здійснюють негайно і точно.

Щоб привернути увагу підрозділу або окремого військовослужбовця в підготовчій команді, у разі потреби, називається підрозділ або військове звання військовослужбовця. Наприклад: "Взвод (3-й взвод), - СТІЙ"; "Солдат Левченко, - обер-НИСЬ".

Під час виконання прийомів зі зброєю у підготовчій команді можна зазначати назву зброї, наприклад: "Автомати - на ГРУДИ".

Гучність голосу під час подання команди змінюється залежно від ширини і глибини строю, рапорт віддають чітко, без різкого підвищення голосу.

Щоб припинити виконання прийому, подають команду "ВІДСТАВИТИ". За цією командою приймають положення, яке було до виконання прийому.

Під час навчання допускають виконання зазначениху Статуті стройових прийомів і рухів за розподілом, а також з допомогою підготовчих вправ, наприклад: "Автомат - на груди, за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА, роби - ТРИ"; "Праворуч, за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА".

Виконання команд "Ставай", "Рівняйсь", "Струнко", "Вільно"

Шикування військовослужбовців, підрозділів здійснюють за командою "СТАВАЙ". За цією командою треба швидко стати в стрій на визначені Статутом інтервал і дистанцію, підбори поставити разом, а носки розвести по лінії фронту на ширину стопи; дивитися прямо перед собою.

Стройове положення приймають за командою "СТРУНКО".

За цією командою потрібно триматися прямо, без напруження, підбори поставити разом, а носки розвести по лінії фронту на ширину стопи; ноги в колінах випрямити, але не напружувати їх, груди підняти, а все тіло трохи подати вперед; живіт втягти; плечі розвернути; руки опустити так, щоб кисті, повернені долонями всередину, були збоку стегон, а напівзігнуті пальці торкалися стегна; голову тримати високо й прямо, не виставляючи підборіддя; дивитися перед собою; бути готовим до негайної дії.

Стройове положення на місці приймають без команди під час віддання й отримання наказу, доповіді, виконання Державного Гімну України, а також під час військового вітання й подання команд. За командою "ВІЛЬНО" потрібно послабити в коліні праву або ліву ногу, але не можна рушати з місця, треба бути уважним і не розмовляти.

За командою "ЗАПРАВИТИСЬ", не залишаючи свого місця в строю, потрібно поправити зброю, обмундирування та спорядження; у разі потреби вийти зі строю - звернутися за дозволом до безпосереднього начальника; можна розмовляти й курити тільки з дозволу старшого командира.

Перед командою "ЗАПРАВИТИСЬ" подають команду "ВІЛЬНО".

Для зняття головних уборів подають команду "Головні убори (головний убір) - ЗНЯТИ", а для надягання - "Головні убори (головний убір) - НАДІТИ". У разі потреби поодинокі військовослужбовці знімають і надівають головні убори без команди.

Знятий головний убір потрібно тримати у лівій вільно опущеній руці кокардою вперед.

Без зброї або зі зброєю в положенні "за спину" головний убір знімають і надягають правою рукою, а зі зброєю в положенні "на ремінь", "на груди" і "до ноги" - лівою рукою. Якщо військовослужбовець з карабіном, то під час знімання головного убору в положенні" на плече" карабін попередньо беруть до ноги.

Стройове положення. Повороти на місці

Повороти на місці виконують за командами: "Право-РУЧ", "Півоберта право-РУЧ", "Ліво-РУЧ", "Півоберта ліво-РУЧ", "Кру-ГОМ" ("Обер-НИСЬ").

Повороти виконують за командами: "Кру-ГОМ" ("Обер-НИСЬ") - на півкола, "Ліво-РУЧ" - на чверть кола, "Півоберта ліво-РУЧ" - на одну восьму кола і проводять у бік лівої руки на лівому підборі й на правому носку; "Право-РУЧ" і "Півоберта право-РУЧ" - у бік правої руки на правому підборі й на лівому носку.

Повороти виконують на два рахунки: на "раз" військовослужбовці повертаються у визначений бік, зберігаючи правильне положення корпуса та не згинаючи ніг у колінах, переносять вагу тіла на ногу, що попереду, на "два" - найкоротшим шляхом приставляють другу ногу.

Рух стройовим і похідним кроком

Рух здійснюється кроком або бігом.

Нормальна швидкість руху кроком - 110-120 кроків за хвилину. Довжина кроку - 70-80 сантиметрів.

Нормальна швидкість руху бігом - 160-180 кроків за хвилину. Довжина кроку - 80-90 сантиметрів. Крок буває стройовий і похідний.

Стройовий крок застосовують під час проходження підрозділів урочистим маршем; виконання ними військового вітання під час руху; коли військовослужбовець підходить до начальника та відходить від нього; виходить зі строю та повертається на місце, а також під час занять зі стройової підготовки.

Похідний крок застосовують у всіх інших випадках.

Рух стройовим кроком починають за командою "Стройовим кроком - РУШ", а рух похідним кроком - за командою "Кроком - РУШ".

За підготовчою командою слід подати корпус трохи вперед, перенести вагу тіла більше на праву ногу, зі збереженням стійкості; за виконавчою командою розпочати рух з лівої ноги повним кроком.

Під час руху стройовим кроком ногу з витягнутим уперед носком винести на висоту 15-20 сантиметрів від землі та поставити її твердо на всю стопу, піднімаючи водночас другу ногу.

Руками, починаючи від плеча, здійснювати рух біля тулуба: вперед - руки згинаються в ліктях так, щоб кисті піднімалися вище пряжки пояса на ширину долоні й на відстані долоні від тулуба до рівня ліктя; назад - до упору в плечовому суглобі. Пальці рук напівзігнуті.

Під час руху стройовим кроком голову та корпус тримати прямо, дивитися вперед.

Під час руху похідним кроком ногу виносити вільно, не відтягуючи носка, і ставити її на землю, як під час звичайної ходьби; руками здійснювати вільні рухи біля тулуба.

Під час руху похідним кроком за командою "СТРУНКО" потрібно перейти на стройовий крок, а за командою "ВІЛЬНО" - на похідний крок.

Рух бігом потрібно розпочинати за командою "Бігом - РУШ". Під час руху з місця за підготовчою командою корпус трохи подати вперед, руки напівзігнути, лікті трохи відвести назад; за виконавчою командою почати біг з лівої ноги, руками вільно рухати вперед і назад у такт бігу.

Для переходу під час руху з кроку на біг за підготовчою командою руки напівзігнути, лікті трохи відвести назад. Виконавчу команду подають одночасно з поставленням лівої ноги на землю. За цією командою правою ногою слід зробити крок і з лівої ноги розпочати рух бігом.

Для переходу від бігу на крок подають команду "Кроком - РУШ". Виконавчу команду подають одночасно з поставленням правої ноги на землю. За цією командою слід зробити ще два кроки бігом і з лівої ноги розпочати рух кроком.

Позначення кроку (бігу) на місці здійснюють за командою "На місці, кроком (бігом) - РУШ" (під час руху - "НА МІСЦІ"). За цією командою крок потрібно позначати підніманням та опусканням ніг, а саме: ногу піднімати на 15-20 сантиметрів від землі й ставити її на землю від передньої частини стопи на всю підошву (під час бігу - на передню частину стопи); руками здійснювати рухи в такт кроку.

За командою "ПРЯМО", яку подають одночасно з поставленням лівої ноги на землю, зробити правою ногою ще один крок на місці й з лівої ноги розпочати рух повним кроком (бігом).

Для припинення руху подають команду, наприклад: "Солдате Петренко, - СТІЙ". За виконавчою командою, яку подають одночасно з поставленням правої або лівої ноги на землю, потрібно зробити ще один крок і, приставивши ногу, прийняти стройове положення.

Для переміщення окремих військовослужбовців на кілька кроків убік подають команду, наприклад: "Солдате Гнатюк, - два кроки праворуч (ліворуч), кроком - РУШ". За цією командою військовослужбовець робить два кроки праворуч (ліворуч), приставляючи ногу після кожного кроку.

Для переміщення вперед або назад на кілька кроків подають команду, наприклад: "Два кроки вперед (назад), кроком - РУШ". За цією командою слід зробити два кроки вперед (назад) і приставити ногу.

Під час переміщення праворуч, ліворуч і назад рухи руками не здійснюють.

Повороти під час руху. Виконання стройових прийомів і руху без зброї

Повороти під час руху кроком виконують за командами: "Право-РУЧ", "Півоберта право-РУЧ", "Ліво-РУЧ", "Півоберта ліво-РУЧ", "Кругом - РУШ" ("Обернись").

Для повороту праворуч і півоберта праворуч виконавчу команду подають одночасно з поставленням правої ноги на землю. За цією командою лівою ногою потрібно зробити крок, повернутися на носку лівої ноги, одночасно з поворотом винести праву ногу вперед і рухатися далі в новому напрямку.

Для повороту ліворуч і півоберта ліворуч виконавчу команду подають одночасно з поставленням лівої ноги на землю. За цією командою правою ногою слід зробити крок, повернутися на носку правої ноги, одночасно з поворотом винести ліву ногу вперед і рухатися далі в новому напрямку.

Для повороту кругом виконавчу команду подають одночасно з поставленням правої ноги на землю. За цією командою зробити ще один крок лівою ногою (на рахунок "раз"), витягти праву ногу на півкроку вперед, трохи ліворуч і, різко повернувшись у бік лівої руки на носках обох ніг (на рахунок "два"), рухатися далі з лівої ноги в новому напрямку (на рахунок "три").

Під час поворотів рух руками здійснюють у такт кроку.

Повороти та півоберти праворуч і ліворуч під час руху бігом виконують за тими самими командами, що й під час руху кроком, поворотом на одному місці на два рахунки в такт бігу. Поворот кругом під час бігу здійснюють у бік лівої руки на одному місці на чотири рахунки в такт бігу.

Завдання для перевірки знань:

1. Дайте характеристику строю та його елементам.

2. Вкажіть обов’язки солдата перед шикуванням і у строю.

3. Назвіть попередні та виконавчі команди.

4. Виконайте команди: "Ставай", "Рівняйсь", "Струнко", "Вільно".

 

Підручник з Захисту Вітчизни. Хлопці. 10 клас. Гарасимів - Нова програма

§ 28. Вогнева позиція в обороні. Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження. Послідовність облаштування і маскування окопу для стрільби лежачи

Пригадайте, що вам відомо про оборонний бій.

Механізоване відділення (мвід) в оборонному бою діє зазвичай у складі взводу, а також його можуть використовувати для вогневої засідки.

Бойову позицію мвід може обороняти, перебуваючи в центрі, на правому чи лівому фланзі опорного пункту взводу, або призначатися у вогневу засідку. Сусіднє відділення праворуч обороняє бойову позицію на відстані до 50-ти м (як варіант) (іл. 28.1 а).

Іл. 28.1. Бойова позиція механізованого відділення в обороні (варіант) із системою вогню: а — схема бойової позиції; б —розміщення особового складу на бойовій позиції: К — кулеметник, СС — старший стрілець, Сн — снайпер, Кв — командир відділення, ПГ — стрілець-помічник гранатометника, Г — гранатометник, MB —механік-водій БМП, НО — навідник-оператор, Нб — ніша для боєприпасів, Пт — перекрита ділянка траншеї, З/БМП — запасна позиція БМП, В — польова вбиральня в окопі, Нр — ніша для поранених

Позицією називають ділянку місцевості, яка обладнана траншеєю на механізоване відділення і зайнята ним для ведення бою. Вона може бути частиною суцільної траншеї, яка з’єднує окопи (позиції) відділень. Траншея може сягати до 100 м по фронту і повинна мати зигзагоподібну форму. Тому загальна її довжина на відділення складає в цьому випадку 120-130 м. Злами траншеї зменшують ураження особового складу від поздовжнього (наскрізного) обстрілу і ураження бійців осколками при прямому влученні у неї мін (снарядів, авіабомб) та ударної хвилі.

Прямолінійні ділянки траншеї (фаси) повинні бути не довші 40-50 м у разі облаштування її траншейними машинами і 20-30 м у разі облаштування вручну, а вигини між фасами мають розташовуватися під кутом 120°-160°. Від траншеї в тил відривають хід сполучення до окопів для БМП (БТР) та командно-спостережного пункту взводу з глибиною до 150 см. У ньому обладнують місця для тимчасового перебування поранених, а також — для майна та польової вбиральні.

Один з варіантів такого розташування відображено на іл. 28.1 б. Кольорові стрілки на ній відображають систему вогню.

На бойовій позиції обладнують основні й запасні (тимчасові) окопи для вогневих засобів, а також укриття для особового складу — перекриті ділянки траншеї. Бойовий порядок механізованого відділення — це бойова лінія та БМП (БТР).

Залежно від обстановки і рішення командира, стрільці, кулеметник і гранатометник відділення в бойовій лінії розміщуються рівномірно або розосереджено в складі бойових груп. Відстань між військовослужбовцями в разі рівномірного розміщення може бути до 14-16 м, між бойовими групами — до 20-30 м, а між собою в групі — до 5 м. Командир відділення на бойовій позиції перебуває в такому місці, звідки зручніше керувати підлеглими, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу. БМП (БТР), як правило, ставлять у бойовому порядку відділення.

Траншея, окопи та хід сполучення призначені: а) з’єднувати вогневі позиції та забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню; б) приховувати проведення маневру і розосередження вогневих засобів. Хід сполучення має додаткові функції: він забезпечує ведення бою із супротивником, який вклинився в оборону; дає змогу створити кругову оборону, евакуювати поранених, доставити боєприпаси, продовольство (їжу).

Прямолінійне прокладання траншеї та ходу сполучення не дозволено.

Бойова позиція відділення, яка розміщена на другій (запасній) лінії опорного пункту взводу, має забезпечувати ефективний обстріл як перед своєю ділянкою оборони, так і в проміжках між відділеннями-сусідами, що знаходяться попереду, а також — у тил опорного пункту взводу.

Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження. Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги:

• рельєф місцевості (рівнинна, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо);

• стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

Після одержання завдання особовий склад відділення на позиції відділення розчищає місцевість у смузі огляду для поліпшення спостереження та обстрілу, а також відриває і маскує окопи. Відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потім одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю. Якщо ґрунт нестійкий, то круті стінки окопу додатково укріплюють (іл. 28.2).

Іл. 28.2. Відриті одиночні окопи на бойовій позиції відділення в обороні

Іл. 28.3. Окоп на відділення (фрагмент)

Іл. 28.4. Вогнева позиція для БМП

Потім окоп на відділення (іл. 28.3) з’єднують суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання. Після цього відривають окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера) та облаштовують хід сполучення до неї (іл. 28.4).

Місця для гранатометника (іл. 28.5) та кулеметника (іл. 28.6) розташовують так, щоб усі підступи до окопу відділення перед фронтом і на флангах перебували під ефективним фланговим і перехресним вогнем, а загородження та перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будують і систему вогню.

Іл. 28.5. Окоп для гранатометника в зоні Операції об’єднаних сил (ООС)

Іл. 28.6. Окоп кулеметника

Іл. 28.7. Мала піхотна лопата МПЛ-50

Послідовність обладнання і маскування окопу для стрільби лежачи

Тільки переконавшись у правильності вибору місця, бажано з максимальним використанням природного укриття, солдат (за умов ведення супротивником прицільного вогню) може починати рити окоп для стрільби лежачи. Пригадаймо, що окоп — відкрита земляна споруда для ведення вогню стрільцем.

Зброю треба покласти праворуч від себе на відстані простягнутої руки, спрямувавши її стволом убік супротивника, щоб не засипати ґрунтом, але швидко дістати.

Повернувшись на лівий бік, солдат виймає малу піхотну лопатку (іл. 28.7) і, тримаючи її за держак обома руками, ударами від себе підрізає дерен, який складає збоку, щоб після риття окопу його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед, потім убік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін (іл. 28.8 а-ґ).

Іл. 28.8. Підготовка окопу для стрільби лежачи (а - ґ); готовий окоп для стрільби лежачи (д)

Голову під час робота треба тримати якомога ближче до землі, щоб не стати мішенню, але так, щоб можна було спостерігати за супротивником. Лопату слід врізати в землю не прямовисно, а під кутом, залежно від щільності ґрунту. Тонкі корені перерубують гострим краєм лопата. Дерен і землю для бруствера слід викидати вперед убік супротивника, залишаючи між краєм виїмки і бруствером невеликий майданчик — берму завширшки 30-40 см.

Коли в передній частині окопу приблизно в радіусі ліктів буде досягнута належна глибина (в окопі для стрільби лежачи це 30 см; виміри солдат проводить, знаючи розміри своєї піхотної лопатки); себто, це довжина штика + 5 см приблизно, або дві ширини штика 15+15 см), той, хто копає, поступово відсовується назад. Треба відкидати землю на бруствер так, щоб залишався вільним сектор обстрілу приблизно 30°.

Якщо окоп риють не перпендикулярно фронту, бруствер зі сторони супротивника слід відсипати довший. На першому етапі місце під лікті можна лишати завглибшки 20 см, а надалі, коли вся довжина окопа (це 170 см для середнього зросту людини; високий солдат копає окоп на довжину свого зросту) на 30 см буде викопана, це місце можна поглибити. Ґрунт бруствера ущільнюють і маскують дерном, що був зрізаний при початку робіт і відкладений убік (назад).

Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см, солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу — 60 см, довжина — 170 см (іл. 28.8 д). Військовослужбовці, навчені прийомів володіння малою піхотною лопатою, обкопуються лежачи приблизно за 8-12 хв, тоді як новачки витрачають на це до 20-30 хв.

Якщо супротивник не проявляє активності, то робота з удосконалення окопу продовжується: його поглиблюють і роблять придатним для стрільби з коліна (іл. 28.9) або стоячи (іл. 28.10).

Іл. 28.9. Готовий окоп для стрільби з коліна

Іл. 28.10. Готовий окоп для стрільби стоячи

Глибина готового окопу: для стрільби лежачи — до 30 см, для стрільби з коліна — до 60 см, для стрільби стоячи (повний профіль) — до 110 см. Висота бруствера для кожного ґрунту може бути різною.

За сприятливих умов, коли супротивник пасивний, за вказівкою командира відділення або самостійно одиночні окопи з’єднують в позицію на відділення, яка доводиться до повного профілю. Із цією метою солдат, не виходячи з окопу, відриває сполучний хід до свого сусіда зліва. Послідовність роботи така ж, як і під час риття одиночного окопу.

Якщо перед окопом є чагарник (висока трава), то для поліпшення огляду й обстрілу треба розчистити їх. Крім того, слід передбачити ведення нічного бою і підготувати автомати (кулемети) без нічних прицілів для ведення вогню в темряві.

Для автомата викопують у бруствері жолобок так, щоб покладений у нього автомат був наведений точно у вказаному командиром напрямку. Краї жолобка утрамбовують і обкладають дерном. Кілочки-обмежувачі забивають попарно біля ців’я і приклада автомата. За можливості кілочки замінюють рогатками.

Вибір місця для ведення спостереження. Кожен солдат зобов’язаний безперервно і цілеспрямовано спостерігати за полем бою, тобто за супротивником і місцевістю, та здобувати важливі відомості про характер його дій.

Спостереження у відділенні організовує командир, який призначає для спостереження за наземним і повітряним супротивником у відділенні спостерігача — спеціально навченого солдата чи сержанта. Він має вміти орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, мати навички ведення спостереження, добру зорову пам’ять, бути витриманим і терплячим, витривалим, кмітливим, холоднокровним.

Ведеться спостереження спостерігачами зі спостережних постів. На них складають схему орієнтирів і ведуть журнал розвідки й обслуговування стрільби. Схема орієнтирів призначена для полегшення пошуку орієнтирів на місцевості, швидкої та надійної передачі цілевказання, для визначення положення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.

У журналі записують: номер об’єкта (цілі); час виявлення; положення відносно командно-спостережного пункту (дані місця, де засікли); назва об’єкта і результати спостереження, прямокутні координати об’єкта; характеристику точності місця, де засікли, а також коли і кому доповіли про ціль (висновок про вірогідність цілі).

Обов’язки спостерігача: а) уміти вибирати, обладнати й маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості в будь-який час року і доби; визначати відстаю» до цілей (об’єктів), користуватися приладами спостереження і засобами зв’язку; б) знати розвідувальні ознаки основних видів озброєння і бойової техніки супротивника, аналізувати відомості, вести записи в журналі спостереження і чітко доповідати про результати спостереження командирові (старшому наглядового поста); в) своєчасно виявити й доповісти про початок атаки супротивника.

Іл. 28.11. Спостереження за допомогою бінокля

Іл. 28.12. Місце, обладнане для спостереження

Для виконання завдання спостерігач забезпечується штатними приладами спостереження (іл. 28.11).

Ефективність спостереження значною мірою залежить від уміння вибрати й обладнати місце для спостереження так, щоб воно забезпечувало добрий огляд, прихований підхід, маскування і захист від ураження вогневими засобами (іл. 28.12).

Вибираючи місця для спостереження, необхідно бути максимально винахідливим. Вибране місце маскується, щоб не викликати в супротивника підозри. Найнадійнішим укриттям спостерігача є окоп. Місце для спостереження може бути вибране в траншеї, у спеціально обладнаній споруді або в іншому зручному для спостереження місці.

З досвіду бойових дій, спостерігачі часто розташовуються в підбитих ворожих танках, окопах, місцях, замаскованих під купину, камінь, пеньок тощо.

Вибираючи місце для спостереження, треба пам’ятати, що спостерігач має все бачити й чути, а сам залишатися непоміченим. Тому не можна вибирати місце для спостереження поблизу яскраво виражених орієнтирів, не можна висуватися на вершини висот, горбів, курганів, щоб не вимальовуватися на горизонті.

Способи вивчення місцевості, виявлення цілей та доповідь про їх знаходження. Спостерігати слід у певній послідовності. Якщо оглядати місцевість безсистемно, безладно переводити погляд з одного місця на інше, він може не виявити супротивника.

Для зручності спостереження потрібно розділити заданий сектор спостереження на зони: ближню, середню і дальню, розмежовуючи їх умовними лініями, які проходять через місцеві предмети. Ближня зона охоплює ділянку місцевості в межах видимості дрібних предметів, об’єктів і цілей (до 400 м). Середня зона — у межах видимості предметів, які добре вирізняються на місцевості (зазвичай від 400 до 800 м). Дальня зона охоплює ділянку місцевості до меж видимості за допомогою оптичних приладів. Межу зон окреслюють на місцевості за орієнтирами або місцевими предметами.

Як правило, спостерігач оглядає спочатку місцевість неозброєним оком (у наступі — від себе до супротивника, в обороні — від супротивника до себе), а потім за допомогою оптичних приладів ті ділянки, на яких можливе розташування об’єктів супротивника. Крім того, він має спостерігати і за сигналами, які подає командир відділення, щоб своєчасно виконати обумовлені ними команди.

Виявлення цілей та доповідь про їх знаходження. Спостереження починають зазвичай з ближньої зони і ведуть справа наліво шляхом послідовного огляду місцевості і місцевих предметів та визначення відстаней до орієнтирів у його секторі.

Спостерігач, оглянувши справа наліво ближню зону, поглядом повертається по ній назад, мовби перевіряючи себе, потім оглядає в такому ж порядку середню і дальню зони (іл. 28.13).

Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, дає можливість оглядати об’єктні цілі, які невидимі або погано видимі неозброєним оком. Проте тривале спостереження з оптичним приладом стомлює зір і обмежує сектор одночасного огляду. Тому спостереження з оптичним приладом слід чергувати зі спостереженням неозброєним оком.

Під час спостереження в середній і дальній зонах доцільно спочатку відшукати об’єкт (ціль) неозброєним оком, і лише після того, як ціль виявлена, необхідно приступити до її вивчення за допомогою оптичного приладу.

Іл. 28.13. Спостереження за місцевістю

Іл. 28. 14. Портативний монокулярний прилад нічного бачення AN/PVS-14

Спостерігач може залишити місце спостереження або перейти на нове тільки за наказом командира (старшого спостерігача).

Про все, що зауважив, спостерігач доповідає командирові, продовжуючи спостерігати. У доповіді спостерігач називає орієнтир, на якій віддалі від нього (праворуч, ліворуч, далі, ближче) і що саме зауважив, наприклад «Орієнтир два — ліворуч 70, далі 150, за копицею сіна танк супротивника» (тут: 70 і 150 — метри).

Особливо складно вести спостереження вночі. Як гуманітарну допомогу уряд США у 2016 р. передав для ЗСУ 2500 приладів нічного бачення AN/PVS-14 (іл. 28.14). Прилад, призначений для використання в наземних нічних операціях, може бути прикріпленим як на шолом, так і на зброю.

Головними особливостями приладу є: ручне регулювання яскравості ЕОП і захист від засвітки, індикатор розряду батареї та індикатор роботи ІЧ-освітлювача (інфрачервоного), прилад йде в комлекті з кріпленнями для шолому.

1. Що потрібно обладнати в межах бойової позиції механізованого відділення в оборонному бою? Які вимоги до вибору місця для стрільби?

2. Розкажіть послідовність облаштування окопу для стрільби лежачи. Як його замаскувати?

3. Яка має бути глибина готового окопу для стрільби лежачи, для стрільби з коліна, для стрільби стоячи (повний профіль)?

4. Що треба взяти до уваги солдатові, щоб спланувати ведення нічного бою та підготувати автомат (кулемет) без нічних прицілів для ведення вогню в темряві?

5. З якою метою командир призначає у відділенні спостерігача? Які вимоги до вибору місця для ведення спостереження? Що входить до обов’язків спостерігача?

6. Складіть доповідь командирові, виконуючи роль спостерігача.